Joomla 3.5

2.1. Зміст, завдання та принципи територіального землеустрою

2.1.1. Поняття про територіальний землеустрій.
2.1.2. Програми раціонального перерозподілу земельного фонду в галузях народного господарства. Схеми землеустрою.
2.1.3. Методологічні основи формування меж адміністративно-територіальних утворень.
2.1.4. Особливості формування землекористування та організації об’єктів природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного та оздоровчого призначення.


2.1.1. Поняття про територіальний землеустрій
    Землеустрій в суспільному виробництві виконує важливе завдання, яке полягає в організації землі як засобу виробництва і регулювання тих земельних відносин, які діють під час володіння та користування землею. Залежно від характеру завдань, що ставлять, землеустрій поділяють на два види: територіальний і внутрігосподарський.

   Землеустрій проводять за принципом від загального до часткового. Загальним є територіальний землеустрій, який здійснюють у межах держави, регіону, району і так далі.
    Своїми діями територіальний землеустрій охоплює різні галузі народного господарства та конкретні сільськогосподарські, промислові, транспортні й інші підприємства, організації і установи. Розподіл земель зв’язаний з розміщенням виробничих сил на великих територіях району, області або на їх відокремлених частинах. Тому територіальний землеустрій проводять одночасно на території груп господарств, а деколи цілих адміністративних районів або територіальних зон.
    Територіальний землеустрій складає техніко-правові заходи щодо відводів земель, встановлення меж, охорони земель, а також економічного обгрунтування рішень.
 Через територіальний землеустрій організовується використання земель не тільки сільськогосподарського призначення, але й всіх галузей народного господарства, яким земля потрібна як просторовий базис.

   Територіальний землеустрій – це система соціально-економічних, правових і технічних заходів, які вживають за допомогою правових і технічних дій. Суть його полягає в організації нових або вдосконаленні існуючих землекористувань (підприємств, установ, організацій), забезпеченні їх економічно ефективною структурою виробництва, структурою земельних угідь і встановленні меж землекористувань.
   Територіальний землеустрій – це система державних заходів щодо розподілу земель між галузями народного господарства і всередині галузей та удосконалення землекористувань та землеволодінь шляхом створення нових і зміни існуючих землекористувань та землеволодінь, їх структур і систем.
 Система землекористувань і землеволодінь – це сукупність земельних, майнових, промислових підприємств, організацій, установ, агроформувань і громад, які мають взаємні економічні, соціальні, екологічні та інші зв'язки, що формують територіальну єдність (адміністративний район).
   Територіальний землеустрій поділяють на різновидності:
 1. Організація територій адміністративного поділу.
 2. Організація землекористувань агроформувань.
 3. Організація землекористувань і землеволодінь, які надають у користування або приватну власність для фермерських господарств, особистих селянських господарств, житлового, гаражного будівництва і садівництва.
 4. Організація землекористувань несільськогосподарського призначення.

2.1.2. Програми раціонального перерозподілу земельного фонду в галузях народного господарства. Схеми землеустрою
    В Україні вся діяльність щодо організації використання й охорони земель навіть в умовах ринкової економіки повинна мати плановий характер. Планування раціонального землекористування є складовою загальнодержавної системи планування. Воно обумовлене цілою низкою соціально-економічних факторів і, в першу чергу, особливою роллю землі в екологічній системі.
  Оскільки в ст. 1 Земельного кодексу України визначено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, то необхідність планування, її раціонального використання та охорони стає нагальною.
   Державне планування раціонального використання і охорони земель має певні ознаки. Завдання планування щодо використання та охорони земель полягає в забезпеченні оптимального розподілу їх між галузями виробництва і для інших народногосподарських потреб, а також у максимальному збереженні земель сільськогосподарського призначення, особливо найцінніших сільськогосподарських угідь. Це пов’язано також із залученням до сільськогосподарського обігу невикористовуваних земель і постійним підвищенням їх родючості, здійсненням протиерозійних і протисельових заходів, створенням умов для широкої рекультивації земель і всебічної охорони їх від забруднення та засмічення. Для вирішення цих завдань розроблюються загальнодержавні та регіональні програми використання та охорони земель.
   Загальнодержавні програми використання та охорони земель розробляє Кабінет Міністрів України. До повноважень цього органу виконавчої влади у сфері земельних відносин належить також забезпечення виконання цих програм. Розроблення таких програм має на меті забезпечення потреб населення і галузей економіки в землі та її раціонального використання і охорони. Загальнодержавні програми має затверджувати Верховна Рада України. Ці програми розробляють відповідно до програм економічного, науково-технічного і соціального розвитку України.
 Регіональні програми використання та охорони земель розробляють відповідно до загальнодержавних програм обласні державні адміністрації. Затверджують регіональні програми та беруть участь у їх реалізації обласні ради.
   На відміну від загальнодержавних програм, регіональні містять спеціальний розділ, присвячений підвищенню родючості грунтів. Вони враховують місцеві особливості й специфіку, які впливають на раціональне використання та охорону земель від водяної та вітрової ерозії, дотримання грунтозахисних сівозмін, упровадження енергозберігальних систем землеробства з контурно-меліоративною організацією території тощо.
  У цих програмах закріплено положення щодо формування землеволодінь і землекористувань новостворених сільськогосподарських підприємств, грунтового обстеження сільськогосподарських угідь, інвентаризації земель, розмежування земель державної і комунальної власності, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель гощо. Програми визначають також механізм реалізації певних заходів, його фінансове забезпечення та очікувані результати.
  Розроблені й затверджені загальнодержавні й регіональні програми використання та охорони земель є правовою основою для проведення уповноваженими органами відповідних програмних заходів. Ці програми містять прогнозні розробки з питань раціональної організації території, підвищення родючості грунтів, захисту земель від ерозії грунтів тощо.
 В Україні законодавче визначено чітку систему планування й організації раціонального використання та охорони земель, яка є складовою землеустрою.
  До передпланових і передпроектних землевпорядних документів належать також схеми землеустрою адміністративно- територіальних утворень.
  Схема землеустрою адміністративно-територіального утворення (області, району, території ради) – це комплекс текстових і графічних матеріалів, що мають юридичний, технічний, економічний зміст і наукове обгрунтування проблем, що розглядають.
 Основне призначення схеми землеустрою адміністративного району як передпроектного і передпланового документа полягає в обгрунтуванні удосконалення розподілу земель з урахуванням розвитку економіки земельних відносин у районі і відповідно до потреб різних галузей в земельних ділянках, а також у забезпеченні комплексного і взаємопов’язаного виконання всіх запроектованих на території району заходів регіонального, міжгалузевого, міжгосподарського і господарського рівнів.
 У результаті розроблення схеми землеустрою адміністративно- територіального утворення встановлюється система показників, яка забезпечує обґрунтованість і реальність перспективних і поточних планів раціонального використання й охорони земель.
  Графічні матеріали схеми землеустрою і техніко-економічного обґрунтування використання та охорони земель сільської (селищної) ради складаються в масштабі 1:10000 з нанесенням необхідної інформації в умовних знаках цього масштабу. Передбачається складання креслень, на яких відображається існуючий стан використання земельних ресурсів у межах території ради, а також природоохоронні заходи та використання земельних ресурсів на відповідну перспективу.

2.1.3. Методологічні основи формування меж адміністративно-територіальних утворень
  Проект встановлення (зміни) меж адміністративно- територіальних утворень розробляють у випадках створення нових, об'єднання, розподілу, приєднання, збільшення або зменшення площі існуючих адміністративно-територіальних утворень. Нині процес створення інших, об’єднання, розподілу тощо адміністративно-територіальних утворень відбувається переважно на рівні або в межах адміністративних районів, у складі яких створюються або змінюються межі сільських (селищних) рад і населених пунктів.

  Адміністративно-територіальний устрій України – це територіальна організація нашої країни з розподілом її на адміністративно-територіальні утворення (одиниці), що є частиною єдиної території, просторовою основою організації й діяльності місцевих органів державної влади й самоврядування.
  Систему адміністративно-територіального устрою складають адміністративно-територіальні одиниці: села, селища, міста, райони у містах, райони, області. Вони становлять частини території України, що є просторовою базою організації й діяльності місцевих органів виконавчої влади й органів місцевого самоврядування.

   Відповідно до проекту Закону України “Про адміністративно- територіальний устрій України”, межі адміністративно-територіальних утворень встановлюватимуться: на суші – за характерними точками і лініями рельєфу; на водоймах гідровузлів та інших штучних водойм – відповідно до ліній меж, що проходили на місцевості до їх заповнення, на залізничних і автодорожних мостах, греблях та інших спорудах, що проходять через ділянки судноплавних і несудноплавних річок, – по середині цих споруд або по їх технологічній осі незалежно від проходження меж на воді.
 Установлення (відновлення) на місцевості меж адміністративно- територіальних утворень здійснювалося за процедурою розроблення проектів міжгосподарського землеустрою, а саме: затвердження проекту компетентним органом і є юридичним актом, який затверджує економічні рішення.
 У складі територіального землеустрою слід окремо виділити землевпорядні дії з визначення, встановлення й закріплення меж, які є порядком вище від меж землеволодінь і землекористувань.
 Межування земель – це землевпорядні дії з установлення, зміни, юридичного і технічного оформлення меж та визначення площ адміністративно-територіальних утворень, територій з особливими режимами використання земель, спеціальних земельних фондів, груп землекористувань у єдиній державній системі.




2.1.4. Особливості формування землекористування та організації об’єктів природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного та оздоровчого призначення
  Проекти землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення розробляють згідно з законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, для збереження природного різноманіття ландшафтів, охорони довкілля, підтримання екологічного балансу, створення місць для організованого лікування та оздоровлення людей, масового відпочинку і туризму, створення приміських зелених зон, збереження і використання об’єктів культурної спадщини, проведення науково-дослідних робіт.

  Проектами землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення визначаються місце розташування і розміри земельних ділянок, власники земельних ділянок, землекористувачі, зокрема орендарі, а також встановлюється режим використання та охорони територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого (округи і зони санітарної (гірничо-санітарноі) охорони), рекреаційного та історико-культурного (охоронні зони) призначення.
  У разі зміни землевласника та землекористувача, зокрема орендаря, у межах цих територій вони зобов’язані забезпечувати режим охорони земельних ділянок і їх збереження відповідно до встановленого правового режиму використання.
  Порядок розробки проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 47 Закони України “Про землеустрій’’).

Контрольні питання

1. Сутність територіального землеустрою.
2. Назвіть завдання планування раціонального використання і охорони земель та його види.
3. Вкажіть основне призначення схем землеустрою.
4. У чому сутність адміністративно-територіального устрою України?
5. Назвіть особливості формування землекористування та організації об’єктів природно-заповідного фонду, природоохоронного, рекреаційного та оздоровчого призначення.

Опубликовано в Розділи

 Печать  E-mail